«

»

Тра
17

До Луцька їде «Червоний Елвіс»

Кортить хутчій побачити, що ж то за «Червоного Елвіса» привезе нам на показ культовий харківський театр.
Чому? Відповідь тегово-банальна: «Арабески», Жадан, Михайло Барбара.
Отож: вистава за п’єсою Сергія Жадана «Червоний Елвіс».
Elvis

30 травня о 20:00.
Арт-кафе «Стоп-кадр», вул. Карбишева, 1 (територія «Адреналін Сіті»)
Ціна квитка: 60 грн
Довідки за тел.: (0332) 20-05-77

Ініціатором проекту стало молоде подружжя: Валентин Панюта й Тетяна Міхіна. Чекаючи на дитину, вони документували процес вагітності Тетяни. На підставі цієї документації у співпраці з Сергієм Жаданом, з’явилась п’єса «Червоний Елвіс».
Це гострий, іронічний, актуальний, жорсткий текст, що складається з шести новел:
Як схуднути без дієти. Як влаштувати незабутню корпоративну вечірку. Як зберегти родинний затишок. Як відмовити рекламному агенту. Як харчуватися в супермаркетах. Як убити всіх.
Своєрідний підручник для самотньої вагітної домогосподарки, яка має не просто вижити в сучасному суспільстві споживання, але зберегти свободу своєї ще ненародженої дитини. У виставі використаний активний відео-компонент у поєднанні з сучасним дизайном, хореографією та музикою.

Сергій Жадан: «Король-Елвіс — ключова фігура шоу-бізнесу, Ленін маскультури, головна медійна матриця ХХ століття, одне з найбільш пізнаваних облич цивілізації, один із головних винуватців апокаліпсису сьогодні. Присутність його повсюдна й неусвідомлена, вплив його солодкий і згубний, значення його для капіталістичної системи цінностей настільки невід’ємне, що хтось мусив з’явитись йому на противагу.
Червоний Елвіс — це екологічна альтернатива накачаній пропагандою поп-культурі, непідкупний герой піонерських коміксів, червоне знамено громадянського спротиву всіх самотніх вагітних домогосподарок наших об’єднаних спальних районів.»

Михайло Барбара: «Цей текст — один з найдоступніших, як і в Сергія Жадана, так і серед тих, з якими зазвичай працюють Арабески. Такий собі «without love and story» уривок з дуже впізнаваного сучасного життя. Ми старалися зосередитися на професії та отримувати задоволення від експериментів із саундом, текстом, хореографією, архітектурою та дизайном вистави.»

Світлана Олешко: «Нам довелося «дописати» свій фінал, точніше невербальними засобами його додати. Мені здається, що саме такий фінал надає виміру і сенсу тим безглуздим і малопотрібним речам, з яких і знущається автор, але якими ми всі перейняті щодня.»

Мирослав Шкандрій (автор англійського перекладу тексту): «Не розумію, чому автор має щось проти робітників міста чи місцевої управи, чи може суспільної служби? Щось тут бракує…»

Увага, у виставі використана ненормативна лексика!

Тривалість вистави 54 хвилини (без антракту)
Текст — Сергій Жадан
Постановка — Світлана Олешко
Музика — Younnat — сольний проект Олега Сердюка, клавішника групи «Lюк»
Сценографія та дизайн проекту — ГРАФПРОМ
Хореографія — Олександр Задачин, Лариса Венедиктова
Монтаж відео — Олександра Панченко
Актори: Михайло Барбара, Наталія Цимбал, Ірина Волошина
Координатори проекту: Марія Заіченко, Марина Конєва
У відео до вистави використано роботи Артема Волокітіна «Комбінаторика» та «Юнак» і матеріали АН «МедіаПорт»
Виставу створено за підтримки Швейцарської культурної програми Про-Гельвеція

Регіональний партнер: Театр «ГаРмИдЕр»
Частує Бар «Майдан»

Акредитація преси обов’язкова – 066-855-68-05
.

/strong

4 коментарі

  1. vox populi коментує:

    60 гривень. А чи не забагато? Стільки вартує поганенький квиток на балет або скромний вечір у якійсь з місцевих кнайп. Скільки, цікаво, у нашому маленькому місті знайдеться далекопросунутих поціновувачів новітнього театру, які не пошкодують викласти таку скромну суму за долучення до прекрасного? «Гармидер» не такий новітній та «крутий», як «Арабески», у його складі немає таких відомих людей, як Місько Барбара, і не вельми далекоглядному провінційному любителеві театру (мені, наприклад) «Гармидер» подобається більше.

    ... Але навіть за хороший гармидер я поки що не готовий віддати 60 рідненьких, зароблених гривників...

    1. Руслана Порицька коментує:

      Усе відносно. «Арабески» мусять доїхати до нас, поселитися, прохарчуватися і заплатити оренду (я вже мовчу про витрати на створення вистави, гонорари і т.д.). Тож вони на нас точно не розживуться, на жаль :) Розумію, що тим, хто живе на одну зарплату в тисячу гривень, звісно, забагато й 60 грн... але з іншого боку дешеві та жахливо низькопробні московські гастролери деруть в рази більше (300 грн — звичайна ціна) і зал драмтеатру щоразу кимось заповнюється.

      І ще — нащо ви себе і нас обзиваєте провінціалами? Географічне розташування і провінційність геть різні поняття

  2. Fox_75 коментує:

    Аргументи, звісно, що до вартості квитка банальні.

    Після перегляду трейлера в мене виникає одне єдине питання:

    Як Гармидер міг підписатися під таку , м'яко кажучи, фігню?

    Поясніть, будь ласка, в мене шок.

    1. Руслана Порицька коментує:

      «Арабески» представляють сучасний театральний процес. І це на сьогодні вже є культурним фактом, який варто оцінити, побачивши вживу, що ми сьогодні з задоволенням зробимо. До виступу обговорювати виставу не беремося.

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.