«

»

Вер
06

Ціна розбитого підборіддя...

Коли я, як керівник театру, виходжу перед виставою до глядачів з уже звичним вітанням, ніхто не повинен здогадатися скільки думок паралельно роїться в моїй голові. Адже майже завжди є якісь форс-мажори, з яких ми згуртовано і відчайдушно шукаємо вихід. Цього разу новина за 2 дні до виступу про те, що занедужав головний герой поставила під сумнів можливість виступу 4-го вересня у Володимирі-Волинському із виставою «Гарольд & Мод».

Однак, у 2007-у цю роль грав Юра Моклиця… Ми стільки працювали над нею! Він не міг її забути. Із цими думками я й набрала номер одного із «позаштатних», але таких рідних мені гармидерівців.

Руслана Порицька

…Стою на колінах. В руках стискаю гостру загрозливу шаблю для харакірі. Думи зосереджені. Кидаю скупий погляд на Роз… вибачте… Розелін. Вона наче підказує мені: «давай, зроби це, ти можеш». Оголені груди (мої) все швидше стискаються чи то від дихання, чи від неймовірного стукоту серця. Ще момент… Ніж розрізає живіт в області печінки. В голові промайнула швидка думка: «а що далі?». Далі. Далі. А! Треба зачепити шматок легенів і обов’язково порізати нирку... цю трикляту. Погляд втупився у підлогу. Вона швидко підлетіла до мого обличчя і… вже лежачи на підлозі раптом відчув різкий, незвичний для такої ситуації, біль в правій частині підборіддя.

… двома днями раніше
Все як зазвичай трапилося не спеціально. Я по-науковому працював у своїй кімнаті над новими проектами. І тут. Бабах! Дзвінок. Режисер дзвонить. Так-і-так, головний герой захворів, треба замінити, виступ післязавтра.

Хм. Новина ще та. Я вже кілька років не був Гарольдом, а після Гарольда ким я тільки не був. І тут таке. Я звичайно погодився, перед цим як зазвичай трохи «поламавшись» як то буває в серйозних і зайнятих людей. Хоча, кажучи «подумаю» чи «треба порадитись», наперед знав, що підстав відмовити немає. Хтось запитає, а як же час? Це ж максимум дві неповноцінних репетиції? О-о-сь… врятувала вона, абсолютно щира і чиста віра в людську підсвідомість, яка начебто приховує 90% потенціалу людського мозку. Крім того, хто пам’ятає, Гарольд — це моя перша роль. Ну невже хтось повірить у те, що все те, що я пережив, намагаючись зрозуміти і відчути напівнормального та трохи збоченого індивіда, отак просто взяло і стерлось з моєї пам’яті? Е ні. І я чомусь це знав.

Ні слова про свою лінь, спихну все на інтуїцію. Вона підказала мені, що не треба повторно вчити текст — покладайся на відчуття, спогади, емоції. І знаєте… я відчув щось нове, щось цікаве і незвичне. Це як… конструктор. Береш фундамент зі стінами — те, що було (спогади, емоції, переживання) і доповнюєш тим, що змінилось за ті кілька років, поки Гарольд блукав свідомими і несвідомими коридорами інших, не менш дивовижних людей.

І що з того вийшло? Думаю виступ не претендує на геніальність, але за відчуттями — все пройшло непогано. Ось воно! Вистражданий і виплаканий колись характер героя ось так з легкістю та невимушено помножився на час… і видав результат!

Ці неповні три дні. Суцільна суміш позитивних емоцій, приємних вражень і невимірюваного позитиву.

А ще… Та ні! Не «ще»… а впершу чергу! Гра моїх колег. Це було щось. Ох ця Матильда Шарден. Ну справжня тобі графиня! В деякі моменти я відчував, що мені просто треба правильно мовчати і на сцені настане повна гармонія гри. І так зі всіма!

Ось вони – нові, свіжі, неповторні, надзвичайні, радісні, безцінні ЕМОЦІЇ!!!!!!

… І от лежу я на сцені з побитим підборіддям і думаю: «а красіво впав!».

Вовчику, виздоровлюй!

Гармидерці…
Спасибі за ще один прекрасно прожитий день!
.

2 коментарі

  1. Богдана Стельмах коментує:

    так, порівняння проштрикнутого живота з розбитим підборіддям мене усміхнуло :-) як і зізнання про «ламання» ;-)

    емоції від сцени мені не відомі, проте, якщо актор відчуває повноту, відчуває це і глядач

  2. Оленка коментує:

    Юрчику, молодець. Не сумнівалася, що згадаєш текст і підлаштуєшся під нові мізансцени. Але навіть не сподівалася, що настільки втянешся, вживешся і ТАК зможеш! Дуже гарно.

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.