«

»

Жов
02

Як Софокл міг осквернити руїни храму?

Депутат Волинської обласної ради Віталій Собко назвав наругою над релігійними почуттями той факт, що у церкві Іоана Богослова дозволили постановку вистави «Антігона» у рамках Міжнародного театрального фестивалю «Мандрівний вішак». Про це він говорив 30 вересня під час сесії, — пише Волинський інформаційний портал.

Ми вагалися стосовно того чи варто загострювати дискусію, виставляючи свої аргументи на захист ідеї зіграти виставу на місці колишньої церкви. Однак, ми не маємо морального права просто відмовчатися, адже звинувачення стосуються і наших гостей – театру «Жуки» із Донецька.

Жуки

фото Павла Березюка

Ми вважаємо, що використання руїн церкви для показу «Антігони» не дає жодних підстав для образи будь-чиїх релігійних почуттів. Непохитності нашим переконанням додають глядачі та учасники фестивалю, які, на відміну від Віталія Собка, бачили виставу. Отож, цитуємо деякі з них.

Марія Моклиця, доктор філологічних наук, професор

«Софокл — видатний драматург, засновник трагедії європейського зразка, який жив задовго до народження Христа і створення християнства. Чи міг Софокл, твір якого прозвучав на руїнах християнської церкви, осквернити це місце? У ХІІІ столітті Данте, видатний представник християнської культури, знавець Біблії і теології, у своєму видатному творі «Божественна комедія» зміг помістити в християнському раю представників грецько-римської культури, акцентувавши середньовічну легенду про відвідини пекла Христом після розп’яття: з метою врятувати найбільш достойних язичників. Минуло потому два століття, і Європа піднесла античний світ як видатну культуру, з якої сама виросла. Від часів Відродження вже ніхто не вважає античну культуру ворожою християнству. Це дві рівновеликі частини європейської культури.

У трагедії «Антігона» ставиться проблема вибору між світською владою і владою божественного закону. Йдеться про заборону похоронити зрадника, яку порушила його сестра Антігона. Знаючи, що буде покарана смертю, вона зважилась здійснити похоронний обряд. Чи не по-християнськи вона вчинила? Її «язичництво» проявляє себе лише у тому, що Антігона вживає множину замість однини: Боги, а не Бог.

Трагедія Софокла утверджує високі духовні цінності, а тому не може бути наругою над християнською святинею. Крім того, театр «Жуки» хоч і експериментальний, але виявив максимальну чемність щодо першоджерела, слідував і духу, і букві Софокла. Судячи з атмосфери, самі руїни не мали нічого проти цієї постановки. Втім, у всі часи політики користувалися релігією задля власної мети. Згадаємо, як ще не так давно у храмах нашого міста розміщували спортзали, склади і клуби, і змовчимо про осквернення.»

Річард Петтіфер, журналіст і перформер (Німеччина)

«I found nothing insulting or sacreligious in the staging of Antigone, a fairly classic, stylised interpretation of a classic text, in this space. It is obvious to me that the counciler in question did not see the play, and so just how he is qualified to comment based on the totally incorrect perception that «the performance brought the theater that presents itself as postmodern, and this is inherent in the fundamental disregard for the holy things» (bad Google translation but you get the idea).

I admit to not understanding the full context of the comments, but I can't help thinking that this is a reactionary response from a counciler looking to shore up conservative support. It shows a totally naive knowledge of postmodern art, emerging as it does out of a spiritual vacuum, and a lack of information about the play itself (which actually I would not have classified as postmodern art). If you're hanging Sorrano's Piss Christ, I agree with you. This was not that.

It is an insult to all of the volunteers and workers who made the festival so special.
That, to me, is sacred.

Mr. Vitaly Sobko should retract these comments immediately.»
(джерело: www.theaterstuck.blogspot.com/2013/10/insulting-for-who.html)

Антон Камашев, учасник фестивалю (Київ)

«Театр в наше время, зачастую, несет в себе больше света и добра, чем церковь, как это не прискорбно! Я верующий православный, но не считаю оскорбительным для своих религиозных чувств тот факт, что театральная постановка игралась в Храме! Да и прошли, слава Богу, уже давно те времена, когда всех актеров по определению считали грешниками!»
.

/p

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.