«

»

Лип
14

«Енд еврібаді FAQ»

Якщо Ви чули про «ГаРмИдЕр», знаєте когось з учасників чи навіть були на якійсь виставі (чи й не одній) і вам цікаво було б дізнатись про нас трішки більше, то нижченаписане саме для Вас, дорогий друже.

Розповідаючи знайомим чи не дуже знайомим людям про те, що ти є учасником театру-студії, чуєш зазвичай класичний ряд запитань, тобто FAQ (акронім від англ. Frequently Asked Questions). Припускаю, що багатьом було б цікаво почути на них відповідь. Тож, узагальнюючи загальне ставлення та зберігаючи місце для власної думки, спробую у формі діалогу, розкриваючи ті самі класичні питання, розповісти про нас неофіційних.

А скільки вам платять?
Можливо і дивно починати з такого запитання, але саме його задають одним з перших. Мабуть, тому, що, як відзначив Антуан де Сент-Екзюпері: «Дорослі дуже люблять цифри».

Нам зазвичай (у 99 випадках) ніхто нічого не платить. Матеріальне у «ГаРмИдЕр» ми лише приносимо (у вигляді потрібних речей і не менш потрібних грошей). Навіть на власне утримання (не кажучи вже про особисту матеріальну вигоду учасників) заробити у нас поки ще не виходить. (Чому? Це вже у думках з іншого приводу…)

А як же гроші за квитки?
Ми організація неприбуткова, знаходимось у підпорядкуванні Відділу культури райдержадміністрації, заробляти не можемо, тож ці кошти завдяки системі централізованого перерозподілу, яка повсюдно функціонує у нашій країні, йдуть поза нашими руками кудись «наверх» звідки перерозпреділяються на будівництво нових доріг, дитсадків, зарплати працівникам бюджетної сфери. (Звучить так солідно, наче на нас тримається весь бюджет країни. Сміх сміхом, але так воно і є. Може, от тільки що не весь).

Тоді співрозмовник, не приховуючи свого здивування, цікавиться:
Якщо не платять, то нащо це все вам треба?
Не можу розписуватись за всіх, але припускаю, що більшість учасників займається цим ділом для власного задоволення (принаймні на таких тримається уся справа), можливо, для декого це ще спосіб реалізації власних творчих амбіцій, а ще хтось хоче зробити у цьому світі щось добре. Мотиви у кожного, звісно, свої, але усі так чи інакше об’єднуються вищесказаним.

Якось наш керівник і режисер навела хороший приклад, щоб пояснити комусь що й до чого: от ви хочете відпочити, розслабитись, йдете у бар, несете туди гроші й вам їх не шкода витратити собі у задоволення, а ми так само ходимо на студію.

І що, ви там сценки всякі ставите? Да?
Ну, не зовсім. Приходьте і побачите. (Взагалі важко пояснити невтаємниченим різницю між сценками і виставами. Ми ставимо вистави).

Чим займаються учасники у «цивільному» житті?
Всім. Тобто кожен чимось іншим. Більшість працює на користь Батьківщини та Власної Кишені у різних галузях народного господарства. Є у нас інженери, культурологи, дизайнери, ланкові (тобто менеджери середньої ланки), офісний планктон (кабінетні працівники незрозумілого призначення), журналісти, професійні психологи, перекладачі та випускники багатьох факультетів ВНУ, які отримали дипломи магістрів та спеціалістів неіснуючих професій та спеціальностей, і працюють на роботах, які не мають конкретної назви.

Чи має хтось з учасників театральну чи біля театральну освіту?
Ні. Для всіх це захоплення.

Чи їздите ви на гастролі?
Ну, гастролі це не зовсім точно сказано, але щось у цьому дусі є. Ми брали участь у вітчизняних та закордонних фестивалях, їздили з виступами у колонію для неповнолітніх, часом вибираємось у райони.

Почувши про приємність членства у «ГаРмИдЕрі» (а більше про поїздки закордон) співрозмовник зазвичай цікавиться:
І як же стати учасником «ГаРмИдЕру»?
Дуже просто. Потрібно підійняти п’яту точку з дивану, пройти мимо комп’ютера, телевізора та холодильника, прийти до нас на репетицію і повідомити про бажання стати учасником театру-студії. А далі все залежить від сили вашого бажання та готовності трішки попрацювати для його втілення. Ніде правди діти, про це не говорять відкрито, але у нас є дідівщина, і якщо ви не вписуватиметесь у колектив, або дуже комусь не сподобаєтесь, то вам швидко дадуть зрозуміти, що ви зайвий, і виживуть.

Проте не варто плутати це явище з простим браком часу на ваше прилучення до колективу, яке характеризується деякою відсутністю уваги до неофітів (чомусь новенькі з’являються саме тоді, коли горить робота і просто ні у кого немає часу розважати новоприбулого). Але ж увагу треба заслужити. Хіба ні?

А відбір у вас є?
Формально явища відбору в нас немає, але природного добору та мутацій ще ніхто не відміняв. Залишається той, кого відбере (прийме) колектив, і хто, мутувавши, знайде у ньому (колективі) свою екологічну нішу. І природу не здолати (та й власне навіщо?). Проте варто зазначити, що всілякі таланти (танці, співи, «умілі руки» і т.д. ) збільшують ваші шанси на виживання (часом ми дуже прагматично терпимо когось через користь для загальної справи).

Чи є обмеження за віком, статтю, релігійними вподобаннями, соціальним статусом тощо?
Формально ні, але перевага надається симпатичним матеріально забезпеченим чоловікам до тридцяти, зі здоровим почуттям гумору, без шкідливих звичок і надмірної впевненості у власній неперевершеності. Жарт, звісно. :)

Отак ми і живемо. Якщо у Вас є інші запитання на продовження розмови, то ласкаво просимо до діалогу.

P.S. Думка автора є суб’єктивною, і їй (думці) може бракувати об’єктивності.
.

4 коментарі

  1. Павло коментує:

    Соломіє, твої відповіді на ЧАПИ просто прекрасні, а головне — правдиві!

  2. Марія Доманська коментує:

    Ойой! «Попалили» «Гармидер». Але це правда, щодо запитань. Дійсно багато хто запитує саме таке, і САМЕ в такій послідовності.

    Вся гола правда про «Гармидер» тільки на сторінках garmyder.org

    Думаю, продовження буде!

    P.S. Соломіє, стиль витончений. А назва мене дійсно заінтригувала.

  3. Romuald коментує:

    Ех, на жаль мій підстаркуватий вік вже не підпадає під критерій «до тридцяти»...

    По темі:

    Якщо людина задає питання: «Якщо не платять, то нащо це все вам треба?» — можна з чистою совістю її проігнорувати, не витрачаючи час на пояснення того, що логікою осягнути дуже складно

    1. Павло коментує:

      Щодо ігнорування не погоджуюсь. Зазвичай приклад із відвідуванням бару доступно спрацьовує. По суті те чим ми займаємося — теж відпочинок, просто така його форма не вписується в стереотипний перелік його форм (бар, телевізор, в кращому випадку подорожі). А якщо брати ставлення суспільне до такого часопроведення, то тут, звісно, є велика доля нерозуміння і скептичного ставлення, з чим і намагаємось боротися.

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.