«

»

Гру
02

Функція Ctrl+Z або «Мить, не зупиняйся. Ти — повторна»

Перед-передмова

Сьогодні вперше, мабуть, за останні півроку я писала вручну (так, у зошиті в клітинку і кульковою ручкою). Незвично. Після кожного написаного абзацу пальці лівої руки автоматично шукали на комп’ютерній клавіатурі сполучення Ctrl+S (зберегти). А коли допускалася помилка у слові, то виникала дика потреба натиснути Ctrl+Z (відмінити останню дію).

Спочатку стало смішно, коли вперше зловила себе на цих звичних для «офісного щура» маніпуляціях. А потім стало сумно… (о, знову захотілося смайлика й антисмайлика втулити)…

Сумно від того, що стаю машиною. Сумно від того, що не тільки я.

/Enter/Ctrl+S/Enter/

Передмова

(поцуплена у геніальної Ліни Костенко)

/Enter/

І неповторність кожної хвилини
шукає шлях від болю до перлини...

/Enter/

Ми втрачаємо відчуття неповторності кожної миті. Знецінюються події, люди. Нівелюється їх унікальність і неповторність. Сучасні медіа та світлографія дозволяють зупинити мить, клонувати чи відкоригувати її енну кількість разів (список сучасних зручних збочень можна продовжувати відповідно до ступеня /Ctrl+Backspace/ бурхливості уяви).

/Enter/Ctrl+S/

Ми плодимо привидів минуло-майбутнього й блукаємо між ними, шукаючи себе, шукаючи життя. А воно, життя, — це ота неповторність кожної миті. /Enter/Backspace/

/Enter/Ctrl+S/

Хоча, є місце, яке мені саме в цей момент хочеться наректи Храмом неповторної миті. Це — театр. /Ctrl+Z/ Найцінніше те, що і реципієнт (глядач), і адресант (актор), в один і той самий момент беручи участь у єдиному процесі, відчувають його по-різному.

/Enter/Ctrl+S/

Отож, котресь по рахунку із моїх «я» (найзанудніше, мабуть) полізло в нетрі глобальної павутини і пошукало етимологію слова «театр». Вікіпедія каже, що на давньогрецькій «театрон» означало щось на кшталт «я дивлюся/ спостерігаю». (Зверніть увагу, дія виражена в теперішньому часі у дійсному способі). /Ctrl+Z/ Це з позиції реципієнта.

/Enter/Ctrl+S/

А що ж адресант? Ерудована Вікі пише: «Актор (actor) — той, хто діє.» /Ctrl+C/ /Ctrl+V/ (Зверніть увагу, дія виражена в теперішньому часі у дійсному способі). Думаю, дуже вичерпне визначення.

/Enter/Ctrl+S/

Потік свідомості

Запитання: коли людина може ефективно діяти? — Відповідь: коли знаходиться «тут і зараз».

У багатьох релігіях саме це і є визначенням щастя (це моє власне узагальнення). Крім того успішні люди, які досягли-таки чогось протягом свого життя, найбільше цінували оце «тут і зараз».  Чому я так думаю?

1. Медитація/молитва потребує повної концентрації.

2. У православ’ї гріхи — це мертві вчинки. Ми грішні, коли тягнемо за собою вантаж минулого або коли живемо тільки майбутнім.

3. Федя Рузвельт казав: «Роби, що можеш, з тим, що в тебе є, і там, де ти знаходишся».

4. А ще існують елементарні закони фізики.

Театр як есенція неповторності миті (погляд із моєї дзвіниці)

1. Апріорі-неповторність.
Під час вистави актори не можуть заново відігравати моменти, які не вдалися/ не сподобалися/ були пропущені. Так само і глядачеві не вдасться натиснути звичну кніпочку «Пауза/ Стоп», щоб переосмислити/ догнати щойно побачене і почуте. Функція Ctrl+Z відсутня.

2. Неповторність-настрій.
Вистава не може бути зіграна однаково двічі. На сцені діють живі люди: щоразу новий нюанс у настрої, голосі, фізиці. Власне, як і в житті, хоча «в реалі» ми так уже звикли до зручних комбінацій клавіш…

3. Неповторність-насолода.
Це як шоколад (чи секс): ну, гормони щастя викидаються в кров, посмішка на обличчі з’являється,  зникає бажання вбити когось… (Ой, це вже з царини чорного гумору...  Вибачте, повертаюся до того, що я насправді хотіла сказати).

4. Неповторність-терапія/катарсис.
Як я уже зазначала вище, концентрація на конкретній миті  є молитвою/медитацією. Ці дії в релігійних ученнях спрямовані на духовне зцілення та очищення. Театр згрібає докупи увесь мотлох, розсипаний по закамарках людської сутності, виносить його перед ясні очі людини й спалює дотла. Ось вам і оновлення особистості. Не дарма ж нині у світовій практиці психотерапії ефективно застосовують психодраму для лікування душ. Нам набагато легше «проковтнути» складну ситуацію, якщо її пропонують у формі гри. У театрі ми переймаємося подіями, хоча й розуміємо, що це все – не насправжки. Але як наслідок і в реальному житті ми простіше сприймаємо «запропоновані обставини».

5. Неповторність-екзистенція.
Ось чомусь так пронизливо і гостро відчувається життя  саме при спогляданні/грі вистави.  Ніби п’єш есенцію буття. Так багато подій/ переживань/ емоцій/ відчуттів із тривалого проміжку часу вміщається в 1-3 годинах перформенсу. Ніби піддаєш себе впливу електрошоку: загострюється сприйняття до меж надможливого. Мабуть, так почувається людина, відчуваючи загрозу смерті. В результаті починаєш цінувати і ВІДЧУВАТИ життя.

6. Неповторність-чари (тут для влучного терміну пасував би влучний переклад російського слова «волшебство»).
Усім нам із дитинства хочеться побувати в якості чарівників. Не дарма ж у міфотворчості кожного народу присутні такі персонажі, які можуть перевтілюватися на будь-кого або будь-що. Особливо це характерно для численних українських казок («Ох», наприклад, або легенди про козаків-характерників чи поліських відьом).

До чого тут театр? А до того, що кожен актор може перевтілитися на сцені в абсолютно іншу особистість (у деяких постановках – і на річ). У реальному житті ми ставимо свій потяг на рейки і катаємося по них весь час туди-сюди. Граючи різні ролі, актор мусить приміряти на себе сотню різних сутностей (не масок!, хоча вони й стали символом театру…), так би мовити, побувати у різних шкурах. А глядач повірить виконавцеві лише в тому випадку, якщо той насправді «буде, а не видаватиметься» кимось. І самому реципієнтові  захоплююче взяти участь у магічному акті перевтілення. Ось вам і втілена в театрі дитяча мрія побути чарівником.

Збір каміння

Це мої думки з приводу відсутньої в театрі функції Ctrl+Z. Щоби відчути свої власні неповторності миті, приходьте на вистави, споглядайте, насолоджуйтеся, катарсуйте, живіть і співчаруйте. І, звісно ж, робіть свої висновки.
.

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.