«

Жов
09

Фестиваль «Мандрівний вішак 2018» або «що це було?». Фото

Фото: Ігор Диня

Міжнародний фестиваль театрів [і не театрів] за межами театру відбувся вже вп’яте і цього року тривав аж два вікенди. Організатори фестивалю театр-студія «ГаРмИдЕр» Луцького районного будинку культури та Департамент культури Луцької міської ради подбали, щоб дійство вирізнялося жанровим розмаїттям. Таким чином із 21 по 30 вересня осінній Луцьк перетворювався на театральний майданчик, на творчу лабораторію і навіть на площадку для сміливих експериментів, що вкотре ввело його у контекст сучасного українського театрального процесу.

Фестивальні події часто спонукали лучан до культурного діалогу, а деколи зухвало вривалися у спокійний неквапливий ритм міста. Дехто помилково називав «Мандрівний вішак» фестивалем вуличних театрів. Насправді ж у ньому брали участь колективи, які наважилися вийти зі своїх комфортних і обладнаних театрів на вулицю або у неприлаштовані простори для того, щоб стати ближчими до глядачів. Хтось трактував гасло фестивалю «театр за межами театру» буквально, ніби це фестиваль театрів за межами приміщення. «Театр за межами театру» — це й про колективи, які змінюють наші стереотипні уявлення і розширюють межі сприйняття цього виду мистецтва.

Фото: Павло Березюк

Важливим етапом розвитку «Мандрівного вішака» стало те, що усі фестивальні події підсумовували на обговореннях професійні критики, які аналізували роботи театрів і перформерів, чим допомагали глядачам глибше розуміти, зміст, суть, символи, контекст побаченого. За два вікенди фестиваль відвідали критики: Ольга Шило, Ірина Бойко, Жанна Бондарук, Євген Васільєв, Вікторія Головей.

Цього року фестивальні події відбувалися на Театральному майдані, дворику Палацу культури, у РЦ «Промінь», у залах Музею Сучасного Українського Мистецтва Корсаків, у старому промисловому ангарі, на горищі «Стройхему», в приміщенні «A-B HUB», у ЖК «Супернова», у Теремнівському БК, що законсервував радянські часи, та на фоні панорами міста на 5-у поверсі ЦУМу.

Фото: Павло Березюк

Символ фестивалю — Вішак, з якого починається театр [а тепер ще й не театр] ознаковував усі ці місця. Луцьк пам’ятає його різнобарвним: щороку напередодні фестивалю його символічно оновлювали фарбою іншого кольору. Перед цим фестивалем із нього здерли усі кількарічні нашарування. Перед глядачами він постав в очікуванні змін і оновлення, як і театр «ГаРмИдЕр», який присвятив цей фестиваль 15-річчю своєї творчої діяльності.

Фото: Павло Березюк

День перший. 21 вересня.

15 років «ГаРмИдЕра» — це 15 років важкого і цікавого шляху, природньо, що фестиваль почався з мандрівки в гармидерівське минуле. Колектив театру створив променад-перформанс «2 км театру». Саме цю відстань актори пройшли із глядачами непростим шляхом, компілюючи та переосмислюючи суть спектаклів театру від 2003-го до 2018-го року.

Фото: Сергій Матвійчук


Фото: Сергій Матвійчук


Фото: Павло Березюк

Мандрівка почалася від Луцького районного будинку культури, а завершилася у сквері «Зоряний» біля Луцької галереї мистецтв; на символічному перетині шляхів до старого міста і до старого ринку, де перетекла у відкриття виставки фотокартин «Перетин» і офіційне відкриття фестивалю. Актриси театру «ГаРмИдЕр» Юлія Варченко і Марина Ткачова під музику луцького проекту «Eczema» перформативно ознакували початок виставки, а пан Мандрішак і пані Вішакова (актори Дмитро Безвербний і Катерина Кот) дали старт ювілейному фестивалю.

Фото: Олег Міткевич


Фото: Павло Березюк

«Це справжня і незалежна культура, якій складно вижити без допомоги держави, якихось дотацій. На мою думку, така культура є авангардом, який спрямовує в правильному напрямку розвиток усього мистецтва», — зазначив Марек Запур, Віце-консул Генерального консульства РП у Луцьку, який завітав на відкриття фестивалю.

Виставка «Перетин» — спільний проект до 15-ліття театру «ГаРмИдЕр» з фотографами Романом Невестенко-Домбровським (локація: міжнародна компанія Modern-Expo Group) та Олегом Міткевичем (локація: село Сваловичі Любешівського району). Ця виставка — спроба осмислити час і простір, у якому живе і творить театр. Одна частина фотокартин протягом усіх фестивальних днів експонувалася у вікнах Луцької галереї мистецтв, а інша на мобільних конструкціях щодня по-іншому заповнювала простір скверу і вулиці Лесі Українки, щоразу змінюючи середовище.

Фото: Олег Міткевич

«15 років «ГаРмИдЕру» на «Перетині» протилежностей, традиції та сучасності, дослідження незвіданого, поєднання непоєднуваного, порозуміння різностей, прийняття неприйнятного, творення власного. «Перетин» рідного і чужого, особистості й обставини, суті і форми, відкритості і ворожості, штучного і живого, вмираючого і народжуваного. «Перетин», із якого сходить новий досвід, нове враження, новий висновок, нове відчуття, нове переживання, нове осмислення, нове нове…»

Фото: Сергій Матвійчук

Після відкриття у сквері фестиваль перемістився на вулицю Лесі Українки, де відбулися невистава «Вибори мера Луцька» (недраматург Костянтин Солов'єнко) від Антона Романова (Київ), перфоманси Артура Сумарокова (Херсон) та Богдана Янчук-Зухера (Львів).

Фото: Олег Міткевич


Фото: Любомир Безручко

Ці події заявили про перформативну частину фестивалю — Майстерню «МистецтвоДії». Це майстерня перфомансу, якою керував театральний та кіно-режисер, перформер, який навчався у Марини Абрамович, Януша Багдиги, Кліма — Пьотр Аряновський (Київ). Метої цієї Майстерні було дослідження Луцька протягом трьох фестивальних днів за допомогою різних перформативних практик. Учасниками її стали перформери й акціоністи з різних куточків України.

Фото: Олег Міткевич


Фото: Любомир Безручко

А ввечері першого фестивального дня у дворику Палацу культури міста Луцька відбулася інтерактивна лекція «Все, що потрібно знати про перформанс :)». Де усі бажаючі глядачі і учасники мали змогу поспілкуватися на цю тему з доктором філософських наук, професором, завідувачем кафедри культурології СНУ ім. Лесі Українки Вікторією Головей.

День другий. 22 вересня.

Цього дня усі 5 різнопланових фестивальних подій відбулися в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК), КРЦ «Адреналін сіті».

Фото: Павло Березюк

Вперше організатори передбачили програму для всієї сім’ї. У залі змінної експозиції Музею сучасного українського мистецтва Корсаків львівська актриса Валерія Котеленець провела чудовий майстер-клас для дітей «Ігровий театр. Видима енергія». А усі юні відвідувачі разом з майстрами громадського об’єднання «Рукотвори» виготовили театральні сувеніри на згадку про фестиваль.

Фото: Павло Березюк

Філософське лицедійство «СковороДіти» за творами Григорія Сковороди показали актори дитячої театральної студії «ДогориДриґом» (Луцьк). Вони зарядили глядачів філософією світлої радості та заявили про утвердження в Луцьку студії, що має своє обличчя.

Фото: Павло Березюк


Фото: Павло Березюк

А після них на імпровізовану сцену в Художньо-меморіальному музеї Миколи Кумановського МСУМК вийшли юні актори з Рівного. Театр-студія «Від Ліхтаря», що має давню історію й цікавий репертуар, представила фестивальній публіці дорослу виставу «Тамплієри», побудовану на творах Сергія Жадана. «Тамплієри» оповідають «про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається».

Фото: Павло Березюк


Фото: Павло Березюк

Далі фестивальній публіці був представлений перформанс театральної лабораторії «ВідСутність» із Рівного, який картинно вписався у простір зали актуального мистецтва Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.

Фото: Юлія Яцун


Фото: Юлія Яцун

А завершив театральну програму цього дня Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса. Легендарний український театр виступив вперше в Луцьку на фестивалі «Мандрівний вішак» з виставою «Ножі в курях, або Спадок мірошника». Філософська драма курбасівців про любовний трикутник та одвічну проблему пошуку людиною власного призначення по-справжньому зігріла глядачів у величезному холодному бетонному цеху колишнього заводу, який на дві години перетворився у справжній театр.

Фото: Волинські Новини


Фото: Волинські Новини

Третій день. 23 вересня.

Ранок розпочався у Academ-Business HUB СНУ ім. Лесі Українки із майстер-класу
плейбек-театру, де всі, хто мав бажання, міг повчитися соціальної імпровізації разом із акторами плейбек-театру «Всі свої». А потім історії із залу ожили у їхній виставі. Дійство відбувалося між акторами і глядачами у реальному часі. Глядачі ділилися своїми особистими історіями, актори ж, не змовляючись, грали її для оповідача у формі імпровізації. Кожен з учасників виніс після цього свій особистий досвід.

Фото: Оля Валянік


Фото: Оля Валянік

Далі на Театральному майдані стартували фінальні покази Майстерні «Мистецтводії» — результат триденного дослідження Луцька митцями зі всієї України. Це Артур Сумароков (Херсон), Леонід Єжуров (Херсон), Юрій Штайда (Харків), Богдан Янчук-Зухер (Львів), Андрій Гелитович (Львів), Антон Романов (Київ), Олександр Максимов (Дрогобич), Маріанна Максимова (Дрогобич), Ігор Стахнів (Дрогобич), а також Юлія Варченко, Марина Ткачова, Оксана Бречко з Луцька. Куратор майстерні Пьотр Армяновські зазначив: «Протягом кількох днів ми намагались подивитись на місто з іншого ракурсу використовуючи вправи з воркшопів Марини Абрамович, Віллі Дорнера та Клаудії Боссе. Ми танцювали будинки, вуличні ритми, перевіряли свою увагу та співвідношення людських тіл і звуків до міського простору».

Фото: Павло Березюк


Фото: Павло Березюк


Фото: Павло Березюк

Завершився перший театральний вікенд казкою-притчею «Змій» театру «ГаРмИдЕр». Виставу для всієї сімї можна було переглянути, піднявшись на 5-й поверх ЦУМу. Декорацією для символічної сучасної казки про українське коріння та національні страхи й комплекси став вечірній театральний майдан. Динамічний сюжет сучасної авторки Надії Симчич та гротескові образи, доповнило живе виконання давніх сакральних піснеспівів Аллою Опейдою та учасницею гурту «Верчечка» Ольгою Ткаченко.

Фото: Марія Доманська


Фото: Марія Доманська

Четвертий день. 29 вересня.

Другий вікенд фестивалю «Мандрівний Вішак» розпочався у атмосферному, затишному приміщенні на першому поверсі РЦ «Промінь», де театр «Альтер» із Дрогобича показав виставу «Невтомний Перетворювач» за оповіданнями Бруно Шульца. Глядачі через його химерні образи могли відчути, як Світом Невтомного перетворювача керує рух — безперервне переродження.

Фото: Сергій Матвійчук


Фото: Павло Березюк

Завершився цей день трагікомедією «Про діяння та буття», яка створена у співтворчості двох словацьких театрів: театру «Celkom male divadlo» (Старий Тєков) з театром «Kusy Cukru» (Кремниця). з 2010 року цей спектакль зібрав чимало нагород на європейських фестивалях, а зараз його змогли побачити глядачі «Мандрівного вішака» на атмосферному горищі ТОВ «Стройхем». Ця невербальна пластична вистава, створена за мотивами оповідання Габріеля Гарсіа Маркеса «Старигань із крилами», вразила своєю естетичністю, символізмом та рівнем акторської гри.

Фото: Андрій Петріщєв


Фото: Андрій Петріщєв

П’ятий день. 30 вересня.

Фінальний фестивальний день розпочався «Червоним весіллям» в Теремнівському будинку культури, де інтер'єр актової зали став органічною декорацію до вистави. Учасницький перформанс харківського театру «Публіцист», драматургію якого створила Вікторія Миронюк, а режисуру живої газети Костянтин Васюков і Ганна Онищенко, намагався дослідити перформативну схему цієї весільної церемонії ранньорадянського періоду.

Фото: Любомир Безручко


Фото: Любомир Безручко

Останньою виставою ювілейного «Мандрівного Вішака» і його родзинкою став унікальний проект, який був створений лабораторно — імерсивна вистава «Шишко». Через велику кількість охочих, вона відбулася двічі в одній з новобудов ЖК «Супернова».

Фото: Павло Березюк

Організатори фестивалю поставили собі мету повернення Луцькові, та й усьому мистецькому просторові, призабутої легенди, справжнього інтелектуала, дивака-генія бодлерівського штибу поета та художника Костя Шишка. Вірші його й нині звучать надзвичайно сучасно, а експерименти з мистецькими формами є неймовірно вишуканими та особливими.

Фото: Павло Березюк

Група акторів із Києа, Чернігова та Луцька (Юлія Кратко, Денис Тищенко, Микола Бичук, Анатолій Слободенюк, Юлія Савчук, Павло Порицький) з режисером із Харкова Костянтином Васюковим за допомогою музикантів Євгенія Манна, Мирослава Кіруєва, Кості Cha і студентів-художників з училища будівництва та архітектури на 5 днів занурилися у творчий процес, результат якого глядачі побачили у виставі, яка вела їх підвалами, квартирами, коридорами на дах новобудови.

Фото: Павло Березюк


Фото: Павло Березюк

Завершився фестиваль великою імпро-вечіркою «ГаРмИдЕр: 15 років творення», де усі, хто бажав міг привітати театр «ГаРмИдЕр» з 15-літтям.

Фото: Ігор Диня


Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.