У темряві

жанр: містерія
автор: за мотивами етюду Олександра Олеся «По дорозі в казку»
(доповнено поезією автора)
режисери: Павло і Руслана Порицькі
композитор: Сергій Федоров
прем’єра: 5 грудня 2008 року
тривалість: 1 год.

«НАТОВП, який потонув у темряві; який з гурту відданих прочан за мить може перетворитися в „стадо“ жорстоких, потворних дикунів... і навпаки.
ПРОВІДНИК, який одержимий прагненням показати людям сонце.
СВІТЛО, до якого прагне кожен із нас.
ШЛЯХ до світла, який майже нікому не дано подолати.

Навколо цих чотирьох філософських понять крутяться історії Матері, Баби, Сліпої, Кривого, Юродивої та інших в’язнів Темряви, зливаючись в одну велику історію „Підйому і Падіння“»

Погляд зсередини

Надривна вистава народжена із дрібних протестиків акторів і одного великого колективного протесту. Вельми брудна (волосся та тіло в глині….) і виснажлива – година емоційного піку. Вбрана в досить оригінальну «візію». Грана доволі успішно, переграна в місці вельми «екзотичному» — залишках церкви Іоанна Богослова 12 століття з оптимістичним фіналом. Ще вистава від одного до іншого показу сповнювалася все новими і новими деталями та знахідками і, напевно, там є ще що шукати.

Попри свою, начебто «нефестивальність» і «негастрольність» містерія пройшла відбір на фестиваль «Про-контра» у польському місті Щецин і була там показана. Ще ця вистава для нас чи не найбільш цитатна. Поза репетиціями ми часто спілкуємося фразами із цієї вистави. Оскільки, майже всі знають майже увесь текст, то це зовсім не складно. 

Музика

Композиції Сергія Федорова з його авторського проекту Ab Noctum,
які були використані у виставі.

Відголоски

«А ті, хто бажав екстриму, могли спуститися у підземелля, де давав виставу „У темряві“ театр-студія Волинського національного університету імені Лесі Українки „Гармидер“. Уявіть собі, що вас проводять у темряві, підсвічуючи лише малесеньким ліхтариком, все нижче і нижче, доки не починає тягнути справжнім підземельним холодом і в цьому холоді й суцільній темряві грають студенти-актори виставу, коли при тьмяному світлі вогників видно лише обличчя-маски. Вражаюче і трохи моторошно. А вистава за творами Олександра Олеся дуже актуальна — вона про пошук виходу у темряві й безвиході, коли ті, що блукають серед лісу, здатні повірити обіцянкам будь-кого, хто береться вказати шлях до „світлого майбутнього“, і накинутися на того, котрий щойно був їхнім кумиром. А вихід, виявляється, зовсім поруч, його головному герою показує дівчинка, а за ними і всі присутні потрапляють до зали, де має реставруватися давній храм Івана Богослова. Там глядачам вручають свічки і ось уже освітлюється цілий зал, всі стають мовби членами освітленого вогнем надії людського братства.»

В. Лис, «Пісні і боривітри над нічним Луцьком»
(30. 06. 2009, «Волинь»)

«Ця драма націлює глядача розбивати Стіни і ходити лише своєю Дорогою.»

«Раз діти вже вмирають, то ми вже біля Казки»
(12. 06. 2008, Інтернет-видання «Молодіжний портал Волині»)

«У підземеллі можна було подивитися виставу «У темряві» у виконанні театру «Гармидер» (знову ж таки за 10 грн.). Хто хоча б раз бачив її на сцені, той може просто уявити наскільки природно і досконало вона виглядала у стінах підземелля.»

С. Ковальчук, «Святослав Вакарчук провів ніч у Луцькому замку
і „змусив“ ночувати там лучан» (02. 07.2009, інтернет-видання «News Live»)

.

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.