Театр «ГаРмИдЕр»

«ГаРмИдЕр» разом із Луцькою міською радою реалізував найпотужніший у своїй історії проект — міжнародний фестиваль аматорських театрів «Мандрівний вішак», присвятивши його своєму 10-річчю.

«Театр за межами театру» виявився страшенно складною, але надзвичайно цікавою штукою! Фестиваль був суцільним ризиком, адже проводився вперше і з досить обмеженим бюджетом. Без спонсорської допомоги «Фонду Ігоря Палиці – Новий Луцьк», підтримки «Кромбег енд Шуберт», піцерії «Теревені», технічної підтримки «Глорії» (зокрема, Павла Судими) та багатьох інших ми б просто не витягнули все на достойному рівні.
25 гармидерівців у передфестивальні та фестивальні дні взяли на себе фактично всю роботу – розробляли, домовлялися, друкували, розклеювали, приносили з дому купу потрібних речей, зустрічали, проводжали, координували, курували колективи, оголошували, вручали, чергували, вантажили, комутували, озвучували, освітлювали, знімали та монтували, вішали, підмітали, протирали, стелили, робили чай та бутерброди, перевозили все і всіх та самого Мандрівного вішака з місця на місце і вирішували купу поточних проблем.
Колективи ж довірилися незнайомим людям і ризикнули приїхали до Луцька на перший фестиваль. Дякуємо їм за те, що прилаштувалися до запропонованих обставин – із необлаштованими майданчиками, обмеженим технічним оснащенням і врешті з примхливою погодою. Остання була чи не найбільшим фестивальним випробовуванням. Щоправда, небеса змилувалися і не поливали дощем, втім, холод був неабиякий. При тому дві вистави (луганський «Deep» і київський «Splash») таки відбулися на відкритому просторі, ще раз довівши, що наші гості та глядачі – справжні відчайдухи.
Жоден із театрів не розчарував глядачів, а глядачі не проігнорували жодну з вистав!
Журі підійшло до оцінювання з величезною відповідальністю.
ЗМІ. Дуже здорово підтримали інформаційно.
Найбільше шкода, що подивитися вистави і поспілкуватися з театралами пощастило не всім учасникам «ГаРмИдЕра» через постійну зайнятість.
Фестиваль буде наступного року? Мені це питання адресували разів уже зо сто та ще й переконували, що його потрібно знову робити. Поки знаємо лише те, що ми, як співорганізатори, з таким бюджетом, який мали цього року, більше не хочемо ризикувати якістю фестивалю.
Людське. У ці холодні дні було багато теплих людей (акторів та глядачів). У багатьох своїх рідних людях я відкрила нові грані й вони стали ще ріднішими.
Усі фестивальні пригоди закінчилися позитивно. Навіть загублений у Луцьку кіт, якого привезли із собою актори Бориспілького театру, знайшовся!

Фото Павла Березюка
.